Електрична лампа
Електрична лампа — це пристрій для створення видимого світла під дією електричного струму. Це є найпоширеніший спосіб формування штучного світла і є дуже важливим для сучасного суспільства, оскільки забезпечує його світлом у середині будинків і зовнішнім освітленням для вечірньої і нічної діяльності.
Невеликі лампи зазвичай, називають лампочками. Лампи як правило, мають основу виконану з кераміки, металу, скла або пластику, що дозволяє безпечно помістити лампу в патрон світильника. Електричне з'єднання до патрону може виконуватись з гвинтовим різьбленням, двома металевими штекерами, ковпачками або багнетною кришкою.
Існує три основні види електричних ламп: лампа розжарення, яка виробляє світло за допомогою нитки розжарення, спеціального елементу розігрітого до біла електричним струмом, газорозрядні лампи, які виробляють світло за допомогою дугового електричного розряду в газовому середовищі, і світлодіодні лампи, які виробляють світло потоком електронів в напівпровіднику.
До того як електричне освітлення стало звичайним явищем на початку 20-го століття, люди користувалися свічками, гасовими лампами, олійними лампами, і вогнем. Першу лампочку винайшов Гемфрі Деві в 1802, після чого відбулося перше практичне дослідження газорозрядного світла 1806 року. У 1870-их, газорозрядна лампа Деві була успішно комерціалізована, і використовувалась для освітлення багатьох публічних просторів. Розвиток елементів розжарення зі стійким світінням, які б були придатними до використання в приміщенні, посів більше часу, але на початку двадцятого століття, винахідники успішно розробили варіанти, які дозволили замінити газорозрядні лампи лампами розжарення.
